Авторська поезія Ксені Стеценко

позбирай мене так, ніби ртуть від розбитого вдома термометра на підлозі. коли вкотре і, може, востаннє вже наші підуть в саме пекло у бій захистити наш (к)рай від ворожих атак у вогні й у тривозі, у мене до кожного з них буде тільки одне особисте прохання: катів покарай і вертайся живий. просто будь - будь міцний, наче сховище Азовсталі. залишайся в живих, бо причина вагома — ніде подорозі її не забудь: скоро знову зустрінемось вдома. чекатиму на вокзалі. 02.05.2022

вустами моїми мов струнами воруши словами своїми крізь мене пиши всю цю музику нотами кодами анекдотами несмішними римами чи без рими незримими берегами що є десь на горизонті кулі земної постійно нові що описую їх цими дивними рунами й давніми рисами Ти зі мною цю музику слухай керуй моїм рухом і радісними руками сій її у серця рясно так як ми кулі на фронті буденно і сумно знаходимо ця Твоя творчість і всі ці старання нехай виростають з зерна ніби хліб разом з сіллю і з мас

співай і мовчи своє пекло й свій рай сотворивши вже тут живучи їх обох підкоривши й між них висячи все ж молися запекло живи і журися дивуйся дивися й питай себе чим ти був до і чим будеш опісля чиє ти гніздо покидаєш куди ти ідеш як додому де є твоя пісня й чому ти про неї так мало й мізерно ще знаєш які нею лишиш сліди тож посій свої зерна гіркі чи гірчичні нехай ізійдуть як слова всіх Месій що були і грядуть і яких уся суть є одна та якої нікому не знати сповна хай зійдуть